Ще раз про ксенофобію

21.08.2018 08:12
shadow
Прокурору Житомирської області

Громадянки Грузії
Датіашвілі Ніно Отарівни,
тимчасово проживаючої за адресою:
смт. Нова Борова Житомирської області,
вул. Пушкіна, 1-а

ЗАЯВА

Я, Датіашвілі Ніно Отарівна, в період з 1967 по теперішній час постійно проживаю в Україні, закінчила тут школу, бібліотечне училище, після якого працювала на різних підприємствах України (зазначене підтверджується ксерокопіями відповідних документів, додаються). В 1977 році у шлюбі з громадянином Грицули Євгеном Миколайовичем я народила доньку, наша родина проживала у м. Марганці Дніпропетровської області, де я і отримала свій перший паспорт.
У червні 2006 року я вирішила вийти з грузинського громадянства і отримати українське, у зв’язку із чим звернулась до ВГІРФО УМВС України в Житомирській області, де мені було роз’яснено, що громадянство України я можу отримати за спрощеною системою за наявності відмови від громадянства Грузії. 26 червня 2006 року я написала відповідну заяву на ім’я Президента Грузії із зазначанням свого бажання вийти з грузинського громадянства у відповідності зі ст. 31 Закону Грузії „Про громадянство Грузії”, до якої надала перелік необхідних документів (ксерокопія додається). При оформленні зазначених документів, знаходячись у стані хвилювання, я випадково загубила сумку із особистими речами, серед яких також був і мій національний паспорт. Про зазначене, відповідними заявами я повідомила міліцію та паспортне відділення Володарськ – Волинського району Житомирської області, а також подала оголошення про загублені документи до місцевої газети. Близько двох тижнів після втрати сумки, мені зателефонували громадяни Білорусі і зазначили, що знайшли мої документи і віддали їх мені після зустрічі з ними.
Після цього, я звернулась до паспортного відділення Володарськ – Волинського району із заявою про реєстрацію, однак мені відмовили, мотивуючи це тим, що національний паспорт прострочений. В ході розмови із працівником Житомирської паспортної служби Скомаровським Віталієм Болеславовичем, останній зазначив, що він готовий допомогти мені з отриманням громадянства України і запропонував, спочатку, отримати через суд усне попередження в зв’язку із простроченою реєстрацією, а після цього, оформити українське громадянство. Після суду, який закінчився наданням мені усного попередження, я отримала новий національний паспорт, про що повідомила паспортну службу району. В липні п.р. у районі був рейд ВГІРФО УМВС України в Житомирській області і у мене та сина були забрані всі документи, в т.ч. і наші національні паспорти, без будь – яких пояснень. Я знову звернулась до Посольства Грузії в Україні, де нам із сином видали нові документи.
Я знову звернулась до ВГІРФО УМВС України в Житомирській області із заявою про законну реєстрацію мене та сина, однак отримала відповідь, що не будуть цього робити, так як їх начальник – Кальчук Анатолій Євгенович у відпустці і він категорично заборонив всі реєстрації громадян Грузії за його відсутності. Я зустрілась із Скомаровським В.Б., який запропонував мені надати йому 1000 дол. США за допомогу у реєстрації, зазначивши, що це дуже велика проблема. Поки я зібрала необхідну суму (я не працюю, виховую сина і онуку, гроші прохала у друзів та знайомих) і віддала йому, Скомаровський В.Б. зазначив, що мені необхідно виїхати до Білорусі та в’їхати в Україну, а вже потім він мені допоможе, що я і зробила, однак чула тільки відмовки, а документи не приймали.
24 жовтня 2007 р. співробітником ВГІРФО УМВС України в Житомирській області Шульженком Дмитром Володимировичем мене разом із сином було забрано до слідчого ізолятору Житомирської міліції, незважаючи на те, що вдома у мене залишалась хвора неповнолітня онука. Тут нас тримали як скотів, а в розмові із Шульженком Д.В., останній зазначив, що треба було гроші давати йому, а не Скомаровському В.Б. Він ображав нас нецензурними словами, також сказав, що прикладе всі зусилля, щоб грузинів взагалі не було в області. Можливо, у Шульженка Д.В. є якісь образи на грузинську націю, однак, вважаю, що він є посадовою особою України і так відкрито проявляти свою ненависть до іншої нації не має ніякого права.
Після цього, в розмові з Шульженком Д.В. останній зазначав, що я дійсно маю право на українське громадянство, але документи приймати не буде, так як він хоче, щоб я знову пройшла через суд і він мене примусово депортує. Від розмов зі мною Кальчук А.Є. уникає, без будь – якої мотивації, пояснень з приводу небажання його підлеглих прийняти в законному порядку мої документи на українське громадянство не надає. Працівники Володарськ – Волинського паспортного столу зазначили, що є наказ Кальчука А.Є., щоб моїм документам законного ходу не давати і всіляко створювати мені перешкоди, мабуть з – за того, щоб забрати цех по обробці каменю, який залишився мені від чоловіка і ледь – ледь працює.
Враховуючи, що зазначена ситуація по можливості отримання мною українського громадянства є штучно створеною Кальчуком А.Є. та Шульженком Д.В. і їх небажання приймати від мене документи не має ніякої мотивації, прошу Вас надати мені правовий захист від свавілля співробітників ВГІРФО УМВС України в Житомирській області, які можливо хочуть знову отримати з мене якісь гроші, які я не маю можливості їм сплатити, так як в мене окрім боргів нічого немає, я виховую онуку, яка на сьогоднішній день немає зимової куртки. Хочу також просити Вас представляти мої інтереси у суді, так як у мене більше немає до кого звернутися і отримати будь – яку правову консультацію.

Додатки:
1. Ксерокопія свідоцтва про народження Датіашвілі Н.О., на 2 (двох) аркушах;
2. Ксерокопія свідоцтва про восьмирічну освіту Датіашвілі Н.О. на 1 (одному) аркуші;
3. Ксерокопія атестата про середню освіту Датіашвілі Н.О. на 1 (одному) аркуші;
4. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації Н.О. на 1 (одному) аркуші;
5. Ксерокопія трудової книжки Датіашвілі Н.О., на 3 (трьох) аркушах;
6. Ксерокопія заяви громадянки Датіашвілі Н.О. про вихід з громадянства Грузії на 1 (одному) аркуші.



З повагою,
Датіашвілі Ніно Отарівна 21.11.2007 р.


P.S.В даний час зазначену громадянку “кинули”: прокуратура, міліція, СБУ (сказали, що ксенофобія — не їхня компетенція), незважаючи на те, що вона виграла два суди, які скасували всі рішення ОВІРу.